Новини
  • 28
    Серпня
    2015

    з інтерв'ю Слави Вакарчука для тижневика "Новое время" (№31 від 28.08.15)

    Про перебування 4 місяці в Єльському університеті за спеціальною програмою:
    Я хочу таким чином відпочити від того, що як білка в колесі останні років 15, фактично безперервно, був зайнятий з ранку до вечора або музикою, або громадською діяльністю, або одночасно тим і іншим. Там же ти можеш побути сам з собою і трішки подумати про наступну частину свого життя. Це головна причина.
    Раз на день тобі дають курс від риторики до сучасної історії або економіки. З іншого боку, вони чекають від тебе те саме: хочуть, щоб ти проводив зустрічі, іноді лекції, іноді дискусії, на теми, які їм цікаві і в яких вони вважають, що ти міг би бути корисний.

    Про себе і політику:
    Я б дуже хотів, аби життя моєї країни склалося так, щоб мені ніколи не довелося займатися політикою. Тому що я дуже люблю творчість. Це для мене найголовніше в житті. Для мене це буде велика жертва - відмовитися від творчості. Я не хотів би цього.
    З іншого боку, ми ніколи не знаємо, що буде далі. Я просто кажу, що не ставлю такої мети і не хотів би. Але те як відбувається розвиток подій в нашій країні дає мені підстави говорити і думати про те, що загадувати наперед я б не став.

    Про рішення ситуації на сході країни:
    Якби я був при владі, то для того, щоб зупинити цю війну, щоб припинилась литися кров і вирішлось питання зі сходом, я б поставив на карту все найдорожче, що у мене є. Якщо ти не готовий на карту поставити все, що маєш, то ти не та команда, яка сьогодні здатна вирішити проблему.

    Про концерти в Росії:
    Ми не їздимо. Думаю, що прийде момент, коли це питання може стати актуальним. Наші російські шанувальники, в більшості своїй, розуміють мою позицію. Якщо вся моя провина перед Росією в тому, що я люблю свою батьківщину, так я не збираюся відмовлятися від цього ніколи.

    Про пісню "Життя починається знов":
    В одному з госпіталів в Києві, я зустрівся з хлопцем, у якого немає обох стоп і руки. Та він дуже оптимістична і позитивна людина. Йому зараз ставлять протези, і він збирається йти інструктором в армію. Йому під Дебальцеве осколком відірвало руку. Він упав під деревом на неї і втратив свідомість. Пролежав живий з відірваною рукою дві доби, поки його не знайшли. Віідморозив стопи, йому потім їх відрізали. А він посміхається і каже, що я хочу жити. Стільки оптимізму в його очах, я не бачив давно в очах людей на вулиці!Люди на вулиці кислі, тому що у них немає грошей. А він радіє, бо у нього залишилася одна рука.
    Я вважаю, що, якщо ми не будемо оптимістами, тоді краще відразу ставати в чергу на цвинтар. Потрібно завжди боротися за життя. Життя і свобода вибору - це найголовніше, що нам дав Бог. Про це пісня.

    текст інтерв'ю повністю читайте у тижневику "Новое время" (№31 від 28.08)